В 1967, десь в СРСР студентами-кіношниками Георгієм Кропачевим і Констянтином Єршовим (при спіритичній допомозі Колі Гоголя) був зафільмований жахливчик „ВІЙ” (в оригіналі пишеться через букву И).
На все, про все, студентам треба було плівки на 78 хвилин.

Українські жахливчики можна порахувати на одному пальці. Вісі радянські жахливчики можна порахувати на одному пальці. З 293 мільйонів населення Радянського союзу лише троє чуваків спромоглися зняти фільм жахів. Причому, один з них вже був давно мертвий – це Микола Гоголь, по сценарію (перепрошую, по книжці) якого робилося кіно. „Вій” - чи не єдине радянське кіно, яке лякає і проймає до дрижаків – все те, що повинно бути в хоррорі і старшилці.
Правда – це не єдина його особливість. Весь кайф в тому, що „Вій” краще зроблений, ніж більшість американських жахів. Коли дивишся це кіно, мимоволі згадуєш Девіда Лінча, а це вже торба яка характеристика. Візуальне вирішення зроблено так, що фільм може сподобатись навіть іноземцям, які ні слова не шарять по-російськи.
Сюжет як у „Від заходу до світанку” – бурсак Хома вляпався в тусовку з вітчизняною нечистю – вурдалаками, відьмами і чортиськами. Закритий з ними в одній хаті, пробує витримати їхній натиск. Зможе?..