Разом нас багато

Zень Тарас		Modest		Vasya
MakarOlya		Irunka		Natalya(Shkoruta)
Tsyh		Romko		Vilya
ADMIN stas-if

(то вже історія...)

Якщо мені не зраджує пам'ять газета ПЛАСТилін народилася десь на зламі

2003-2004 років, а якщо подивитись на перший номер, то там вказано, що все таки це був

2003 (приблизно в кінці осені чи на початках зими). Сама ідея виникнення газети

заплекалася в Івано-Франівському ПЛАСТІ досить давно. Було декілька спроб те зробити,

але всі вони завершувались невдачами, максимум досягали 2-ох чи 3-ох номерів. Варто

згадати ряд пластових газеток, а саме: "Ну і ну!",

"Ластівка", "Спалах" і ще багато інших, назви яких

згадати вже навіть неможливо.

Того часу задумалось видати чергову газетку, оскільки було бажання спробувати ще раз.

Якраз дуже вчасно знайшлись і гроші (в цей період колишній голова Пласту -

Руслан Марцінків виграв солідненький грант який, до речі і передбачав

випуск антиузалежнюючої періодики). Одразу знайшлися люди, які захотіли попрацювати над

новим проектом, добра частина яких зараз продовжує дописувати в сучасний журнал.

Відбулись перші збори тоді ще безіменного видання, які організував майбутній головний

редактор Андрій Чемеринський. На зібрані одразу була придумана назва виданню

"ПЛАСТилін". Оскільки газета мала розповсюджуватись не тільки в внутрішньому колі

пластунів, але і серед школярів, було вирішено такою назвою популяризувати Пласт, і тому

перших 5 літер в імені видання писались великим шрифтом. На тій же збірці було вигадано

імена рубрик, окремі з яких лишились і до нині. Одразу сформувалась і редколегія, вона

виглядала так: Чемеринський Андрій - головний редактор, Зень

Тарас - художній редактор, Мухін Віктор (Модест) - технічний

редактор, далі були керівники напрямків: Голутяк Віталій - "Спорт",

Дзюба Тарас - "Ком'ютери", Шкорута Наталя - "Лірика".І

так закипіла робота.

Після появи першого номеру всі сильно зраділи, оскільки такої грубої газети (12

сторінок!!!) в станиці ще не було. Перше число видання було чорно-білим,

надрукованим на офсетному папері і зверстане фірмою "Місто-НВ".

Вже на початку 2004 року виходить друге число, яке всім запам'яталось вже не чорно-білим

друком, а синім. Номер наповнювали статті на антиузалежнюючу тематику, та багатьом він

запам'ятався тим, що в ньому було відверте інтерв'ю з пациком який вживав наркотики і

статтьою про рагулів. Проводяться постійні збори "пластилінівців", після кожного

виданого номеру, з метою покращення газети відбувається обговорення числа.

Третій номер вже був зверстаний не "Містом-НВ", а Модестом, це одразу стало помітно у

дизайні, де все кардинально помінялось. Розширився і сам обсяг газети, в ньому було

аж(!!!) 14 сторінок. Окрім традиційних статей про шкідливі звички

з'явились і матеріали про Франківську рок-музику, лещатарство і звичайно про рагулізм.

На початках літа 2004-го виходить двотисячним накладом четверте число "ПЛАСТиліну",

газета в окремих колах стає популярною, виникають і нові дописувачі. Видання

серйознішає, в ньому починають з'являтися автографи відомих людей: Юлія Лорд,

Юрко Андрухович, Сашко Ірванець, Андрій Курков...
Робота триває і далі. Газету почав повністю дизайнувати Модест, набирався досвід і в

редколегії, відповідно зростала і якість написаних матеріалів. В світ виходить чергове

число, де була поміщена стаття про Не українське радіо, перше інтерв'ю з

графітчиком, групою "ФЛІТ" і фоторепортаж з автографами від Тараса Чубая, Юрка

Покальчука, "ГАЙДАМАКІВ", "ПІКАРДІЙСЬКОЇ ТЕРЦІЇ", "МЕРТВОГО ПІВНЯ","ТНМ КОНГО".

Постійно з'являються нові дописувачі.

Сьомий номер "ПЛАСТиліну" став по-свому найбільш цікавішим. В ньому

редакція поміщає так звану провокацію, таке собі звернення написане пафосно-єхидним

стилем, яке викликало велику увагу. Враження від прочитаного були різні: від цілковитого

захоплення до абсолютного несприйняття. На номер посипалось одразу багато критики, в

тому числі і від станичного проводу Пласту. Окрім вище згаданої провокації в числі

присутні тексти про революційну "ПОРУ", коротка розмова з Тарасом Прохаськом, інтерв'ю з

Сашком Положинським і весела стаття "Аспекти Галицького Характеру". Вже в цей час в

редколегії виникають амбіції. Члени редакції здобули трохи досвіду і газета ставала з

кожним номером популярнішою поза пластовим середовищем, тому з'являються думки видавати

часопис офіційно, на міський рівень. Для цього було вирішено видати восьмий номер як

найшвидше і як найякісніше, це була така собі репетиція перед виходом НОВОГО

"ПЛАСТиліну".

Менше, ніж за місяць, з друку виходить у світ восьмий номер, до нього було залучено вже

більше нових людей і не пластунів. Число вийшло досить цікавим і ще раз впевнило

редколегію про готовність випускати газету на міський рівень.

З початком осені "пластилінівці" знову збираються до купи щоб поділитися своїми ідеями

над майбутньою, новою газетою. Назву всі одноголосно вирішують лишити ту саму, тобто

"ПЛАСТИЛІН", але вже без виділеного слова "ПЛАСТ", оскільки часопис

виходить за межі організації, таким же залишається і гасло: "Зліпи з себе

людину". Видання зберігає свій бренд. Вже в вересні 2005 виходить

НОВИЙ, 24х сторінковий "ПЛАСТИЛІН", але одразу в продаж він не

поступає, оскільки одна з фірм що спочатку погодилась розповсюджувати видання в кіоски і

на лотки раптом відмовляється брати в продаж газету. Розповсюджувач бачить в нашому

виданні конкурента. Та на щастя у Івано-Франківську знаходяться інші приватні

підприємці, які погоджуються розмістити газету на своїх прилавках і в своїх кіосках.

Еволюція триває півроку. А початок весни 2006 знаменувався майже революційними змінами в

житті вже на той час знаної не газети а журналу. "Пластилін" виріс і пішов від батьків у

світ, знайшовши собі нових прогресивних партнерів.

Наразі диви тутка і бач ЩО ТАКЕ "ПластиліН" зараз. Це цілий ефектний інтернет

портал з неменш видовищним журналом в 48 сторінок.
Це купа цікавого люду із ще купою друзів. Це майбутні організовані події, акції,

свята, конкурси, подарунки. Це те, чого чекав Європейський Франик...